Хоча техніку вишивки гладдю не так часто можна зустріти, як вишивку хрестиком, та вишиті речі гладдю є не менш красивими.
Вишивка гладдю є традиційною для країн Східної та Південно-Східної Азії, а саме для Китаю, Японії, Кореї та В’єтнаму. Усі згадають вишиті шовкові речі (переважно халати та кімоно) майстрів цих країн. Ця техніка вишивки здобула популярність і у нашій країні, а застосовують її переважно для створення справжніх мистецьких творів – картин.
Вишивання гладдю – це техніка, за якої стібками заповнюють усю поверхню тканини, при цьому можуть використовуватись різні види швів та методів їх нанесення.
Витончена техніка нагадує живопис на полотні, адже майстер виконує стібки подібно до того, як художник пише картину. Та і за допомогою гладі можна якнайкраще передати потрібні відтінки та переходи між ними, а також різницю світла і тіні. Часто техніку використовують для вишивки рослинних мотивів, пейзажів чи портретів, де потрібно максимально тонко передати гру кольорів.
Вишивання гладдю є однією із найскладніших технік вшивки, проте, опанувати її не так вже й складно, маючи певні навики вишивання.
Серед різновидів методів вишивання, гладь буває :
При вишивці можуть використовуватись різні види швів:
Інструменти для вишивки гладдю беруть практично ті самі, що і для вишивання хрестиком (голки, ножиці, наперсток, п’яльця, сантиметрова стрічка), хоча можуть знадобитись ще й копіювальний папір, з допомогою якого малюнок заздалегідь переносять на тканину.
Перед початком вишивання, в першу чергу слід обрати малюнок та ретельно підібрати відтінки ниток для нього, щоб можна було якнайточніше зобразити «живий» малюнок.
Як уже зазначалось, часто гладдю вишивають картини – портрети, пейзажі, натюрморти. Та техніка нерідко зустрічається на рушниках, а також на одязі – вишитих сорочках, жіночих сукнях з вишивкою та інших речах. Вишивка гладдю додає речам вишуканості та яскравості не гірше, ніж вишивка хрестиком.